Царство клітини

Кліти́на (лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною мембраною (плазмалемою). Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин-живителів.
Джерело інформації:   https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0
Джерело фото: http://refdb.ru/

Джерело фото: http://lib.znaimo.com.ua/

Історія відкриття клітини

   Відкриття клітини належить Роберту Гуку в 1665 р Гук вивчав під мікроскопом тонкий зріз пробки і побачив її пористу будову, подібне до бджолиних стільників. Ці осередки Гук і назвав клітинами. Честь створення клітинної теорії належить німецькому зоологу і фізіологові Т. Шванну. Німецький біолог Р. Вірхов доповнив теорію висловом «Кожна клітина – від клітини».

Джерело фото: http://fs.nashaucheba.ru/tw_files2/urls_3/1401/d-1400240/img4.jpg
   Незабаром клітинну будову рослин підтвердили італійський біолог і лікар    М. Мальпігі і англійський ботанік Н. Грю. Їх увагу привернули форма клітин і будова їх оболонок. Значний внесок у вивчення клітини вніс голландський мікроскопісту А. ван Левенгук, який відкрив одноклітинні організми – інфузорії, амеби, бактерії. Він також вперше спостерігав клітини тварин – еритроцити і сперматозоїди. У 1825 р чеський учений Я. Пуркіне відкрив ядро ​​в яйцеклітині птахів. Він також ввів поняття «протоплазма», яке відповідає сьогоднішньому поняттю цитоплазми. У 1831 р англійський ботанік Р. Броун вперше описав ядро ​​в клітинах рослин, а в 1833 р він прийшов до висновку, що ядро ​​є обов’язковою частиною рослинної клітини.

Історія відкриття мікроскопу 

  Всі енциклопедичні видання говорять про те, що не можна віддати прерогативу винаходу мікроскопа нікому, бо достеменно невідомо, хто ж став першим.
Однак усі сходяться в тому, що майстер окулярів з Голландії Ханс Янсен і його син Захарій вперше застосували принцип двох опуклих лінз в одній трубці і тим самим заклали основу розвитку мікроскопії та створення приладу, за допомогою якого людство проникло в мікросвіт.       Слово мікроскоп з грецької перекладається, як «спостерігати мале». З 1595 завдяки Янсенам, люди стали бачити досі незнаний світ дрібних частинок. Перший мікроскоп збільшував від 3 до 10 карат, принцип роботи приладу полягав у фокусуванні на об’єкті, яке досягалося способом висунення тубуса.
У 1609 році Галлілей сконструював зорову трубу і, змінюючи відстань між об’єктом і окуляром, використовував її як мікроскоп, а потім в 1624 році удосконалив це оптичний пристрій, застосувавши короткофокусні лінзи. Це дозволило зменшити габарити приладу.
Мікроскоп Гука
Біологічні дослідження за допомогою мікроскопа почалися пізніше, вони пов’язані з ім’ям Гука, саме він перший побачив і описав рослинну клітину. Ця подія трапилася в 1665 році. А в 1681 році голландець Левенгук розповів світові про те, які дива він побачив у краплі води, в річковому мулі, в дирці свого зуба, в настої перцю,  за допомогою мікроскопа.
Вдосконалений ними оптичний пристрій збільшував вже в 270 разів. Саме тоді люди дізналися про склад крові, побачили сперматозоїди, бактерії і зрозуміли, що рослини на планеті харчуються способом поглинання світла і володіють хлорофілом. Це була справжня революція в пізнанні світу. Не дивно, що саме Левенгука назвали винахідником мікроскопа, забувши про те, що були Янсени, Галілей і Гук.
Далі розвиток мікроскопа пов’язаний з розкладанням призмою білого світла Ньютоном, теорією Гюйгенса про хвильову природу світла, з науковим поясненням відображення і заломлення і вимірюванням Френелем довжини хвилі. Ці наукові події відбулися протягом століття і тільки в 19 столітті стали працювати з мікроскопами на основі ахроматичних лінз, пристрій яких було засновано на цих відкриттях. У 1824 році Саллінг запропонував ідею розчленування об’єктива, що складається з однієї лінзи, на частини і його стали робити з багатьох ахроматичних лінз. Це був прорив — збільшення стало можливим в 1000 разів.
Мікроскоп 1866 року
З тих пір удосконалення мікроскопа триває, використовуються все нові методи, змінюється якість скла, створюються нові оптичні системи і ми все більше заглиблюємося в світ самих малих часток і вимірювань.
Додаткову інформацію можна знайти за наступними посиланнями: 
http://dovidka.biz.ua/hto-pershim-pobachiv-klitini-v-mikroskop/

Клітинна теорія

Клітинна теорія була сформульована в 1839 р. німецьким зоологам і фізіологом Т. Шванном. Відповідно до цієї теорії, всім організмам властиво клітинну будову. Клітинна теорія стверджувала єдність тваринного і рослинного світу, наявність єдиного елемента тіла живого організму – клітини. Як і всяке велике наукове узагальнення, клітинна теорія не виникла раптово: їй передували окремі відкриття різних дослідників.
Найбільш близько до формулювання клітинної теорії підійшов німецький ботанік М. Шлейден, який встановив, що тіло рослин складається з клітин.
Численні спостереження щодо будови клітини, узагальнення накопичених даних дозволили Т. Шванну в 1839 р. зробити ряд висновків, які згодом назвали клітинної теорією. Учений показав, що всі живі організми складаються з клітин, що клітини рослин і тварин принципово схожі між собою.
Клітинна теорія отримала подальший розвиток в роботах німецького вченого Р. Вірхова (1858), який припустив, що клітини утворюються з попередніх материнських клітин. У 1874 р. російським ботаніком І. Д. Чистяковим, а в 1875 р. польським ботаніком Е. Страсбургером було відкрито розподіл клітки – мітоз, і, таким чином, підтвердилося припущення Р. Вірхова.
Створення клітинної теорії стало найважливішою подією в біології, одним із вирішальних доказів єдності живої природи. Клітинна теорія мала значний вплив на розвиток біології як науки, послужила фундаментом для розвитку таких дисциплін, як ембріологія, гістологія і фізіологія. Вона дозволила створити основи для розуміння життя, індивідуального розвитку організмів, для пояснення еволюційного зв’язку між ними. Основні положення клітинної теорії зберегли своє значення і сьогодні, хоча більш ніж за сто п’ятдесят років були отримані нові відомості про структуру, життєдіяльності і розвитку клітини.
Клітинна теорія включає такі основні положення:
 Клітина – елементарна одиниця живого, здатна до самооновлення, саморегуляції і самовідтворення ї є одиницею будови, функціонування і розвитку всіх живих організмів.
 Клітини всіх живих організмів подібні за будовою, хімічним складом і основним проявам життєдіяльності.
 Розмноження клітин відбувається шляхом поділу вихідної материнської клітини.
 У багатоклітинних організмі клітини спеціалізуються за функціями і утворюють тканини, з яких побудовані органи та їх системи, пов’язані між собою міжклітинними, гуморальними і нервовими формами регуляції.
Додаткову інформацію можна знайти за наступними посиланнями: 
http://vseslova.com.ua/word/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F-47753u

Немає коментарів:

Дописати коментар