Кліти́на (лат. cellula — комірка) —
структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої
характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Від
середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною
мембраною (плазмалемою). Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні,
що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей,
та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних
форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин.
До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не
мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами
клітин-живителів.
Джерело інформації:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0
Джерело фото: http://refdb.ru/
Джерело фото: http://lib.znaimo.com.ua/
Історія відкриття клітини
Відкриття клітини належить Роберту Гуку в 1665 р Гук вивчав
під мікроскопом тонкий зріз пробки і побачив її пористу будову, подібне до
бджолиних стільників. Ці осередки Гук і назвав клітинами. Честь створення
клітинної теорії належить німецькому зоологу і фізіологові Т. Шванну. Німецький
біолог Р. Вірхов доповнив теорію висловом «Кожна клітина – від клітини».
 |
| Джерело фото: http://fs.nashaucheba.ru/tw_files2/urls_3/1401/d-1400240/img4.jpg |
Незабаром клітинну будову рослин підтвердили італійський
біолог і лікар М. Мальпігі і англійський ботанік Н. Грю. Їх увагу
привернули форма клітин і будова їх оболонок. Значний внесок у вивчення клітини
вніс голландський мікроскопісту А. ван Левенгук, який відкрив одноклітинні
організми – інфузорії, амеби, бактерії. Він також вперше спостерігав клітини
тварин – еритроцити і сперматозоїди. У 1825 р чеський учений Я. Пуркіне відкрив
ядро в яйцеклітині птахів. Він також ввів поняття «протоплазма», яке відповідає
сьогоднішньому поняттю цитоплазми. У 1831 р англійський ботанік Р. Броун вперше
описав ядро в клітинах рослин, а в 1833 р він прийшов до висновку, що ядро
є обов’язковою частиною рослинної клітини.
Історія відкриття мікроскопу
Всі енциклопедичні
видання говорять про те, що не можна віддати прерогативу винаходу мікроскопа
нікому, бо достеменно невідомо, хто ж став першим.
Однак усі сходяться в
тому, що майстер окулярів з Голландії Ханс Янсен і його син Захарій вперше
застосували принцип двох опуклих лінз в одній трубці і тим самим заклали основу
розвитку мікроскопії та створення приладу, за допомогою якого людство проникло
в мікросвіт. Слово мікроскоп з
грецької перекладається, як «спостерігати мале». З 1595 завдяки Янсенам, люди
стали бачити досі незнаний світ дрібних частинок. Перший мікроскоп збільшував
від 3 до 10 карат, принцип роботи приладу полягав у фокусуванні на об’єкті, яке
досягалося способом висунення тубуса.
У 1609 році Галлілей
сконструював зорову трубу і, змінюючи відстань між об’єктом і окуляром,
використовував її як мікроскоп, а потім в 1624 році удосконалив це оптичний
пристрій, застосувавши короткофокусні лінзи. Це дозволило зменшити габарити
приладу.
 |
| Мікроскоп Гука |
Біологічні дослідження за допомогою
мікроскопа почалися пізніше, вони пов’язані з ім’ям Гука, саме він перший
побачив і описав рослинну клітину. Ця подія трапилася в 1665 році. А в 1681
році голландець Левенгук розповів світові про те, які дива він побачив у краплі
води, в річковому мулі, в дирці свого зуба, в настої перцю, за допомогою
мікроскопа.
Вдосконалений ними оптичний пристрій збільшував вже в 270 разів. Саме тоді
люди дізналися про склад крові, побачили сперматозоїди, бактерії і зрозуміли,
що рослини на планеті харчуються способом поглинання світла і володіють
хлорофілом. Це була справжня революція в пізнанні світу. Не дивно, що саме
Левенгука назвали винахідником мікроскопа, забувши про те, що були Янсени,
Галілей і Гук.
Далі розвиток мікроскопа пов’язаний з
розкладанням призмою білого світла Ньютоном, теорією Гюйгенса про хвильову
природу світла, з науковим поясненням відображення і заломлення і вимірюванням
Френелем довжини хвилі. Ці наукові події відбулися протягом століття і тільки в
19 столітті стали працювати з мікроскопами на основі ахроматичних лінз,
пристрій яких було засновано на цих відкриттях. У 1824 році Саллінг
запропонував ідею розчленування об’єктива, що складається з однієї лінзи, на
частини і його стали робити з багатьох ахроматичних лінз. Це був прорив —
збільшення стало можливим в 1000 разів. |
| Мікроскоп 1866 року |
З тих пір удосконалення мікроскопа триває, використовуються все нові
методи, змінюється якість скла, створюються нові оптичні системи і ми все
більше заглиблюємося в світ самих малих часток і вимірювань.
Додаткову інформацію можна знайти за наступними посиланнями:
http://dovidka.biz.ua/hto-pershim-pobachiv-klitini-v-mikroskop/Клітинна теорія
Клітинна теорія була сформульована в 1839 р. німецьким зоологам і
фізіологом Т. Шванном. Відповідно до цієї теорії, всім організмам властиво
клітинну будову. Клітинна теорія стверджувала єдність тваринного і
рослинного світу, наявність єдиного елемента тіла живого організму – клітини.
Як і всяке велике наукове узагальнення, клітинна теорія не виникла раптово: їй
передували окремі відкриття різних дослідників.
Найбільш
близько до формулювання клітинної теорії підійшов німецький ботанік М. Шлейден,
який встановив, що тіло рослин складається з клітин.
Численні
спостереження щодо будови клітини, узагальнення накопичених даних дозволили Т.
Шванну в 1839 р. зробити ряд висновків, які згодом назвали клітинної теорією.
Учений показав, що всі живі організми складаються з клітин, що клітини рослин і
тварин принципово схожі між собою.
Клітинна
теорія отримала подальший розвиток в роботах німецького вченого Р. Вірхова
(1858), який припустив, що клітини утворюються з попередніх материнських
клітин. У 1874 р. російським ботаніком І. Д. Чистяковим, а в 1875 р. польським
ботаніком Е. Страсбургером було відкрито розподіл клітки – мітоз, і, таким
чином, підтвердилося припущення Р. Вірхова.
Створення клітинної
теорії стало найважливішою подією в
біології, одним із вирішальних доказів єдності живої природи. Клітинна теорія
мала значний вплив на розвиток біології як науки, послужила фундаментом для
розвитку таких дисциплін, як ембріологія, гістологія і фізіологія. Вона
дозволила створити основи для розуміння життя, індивідуального розвитку
організмів, для пояснення еволюційного зв’язку між ними. Основні положення
клітинної теорії зберегли своє значення і сьогодні, хоча більш ніж за сто
п’ятдесят років були отримані нові відомості про структуру, життєдіяльності і
розвитку клітини.
Клітинна
теорія включає такі основні положення:
Клітина
– елементарна одиниця живого, здатна до самооновлення, саморегуляції і
самовідтворення ї є одиницею будови, функціонування і розвитку всіх живих
організмів.
Клітини
всіх живих організмів подібні за будовою, хімічним складом і основним проявам
життєдіяльності.
Розмноження
клітин відбувається шляхом поділу вихідної материнської клітини.
У
багатоклітинних організмі клітини спеціалізуються за функціями і утворюють
тканини, з яких побудовані органи та їх системи, пов’язані між собою
міжклітинними, гуморальними і нервовими формами регуляції.
Додаткову інформацію можна знайти за наступними посиланнями:
http://vseslova.com.ua/word/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F-47753u
Немає коментарів:
Дописати коментар