Природні перлини рідного краю

Криворізький ботанічний сад 

Джерело фото: http://www.krogerc.info/images/recreation/full/228_3.jpg

У центрі України в місті Кривий Ріг розташований сад незвичайних дерев, квітів та чагарників. Це Криворізький ботанічний сад, площа якого становить понад 52 гектари. Він зберігає унікальну колекцію зникаючих рослин та гербарних зразків. Нині Криворізький ботанічний сад — об'єкт природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення, а його дендрарій визнаний національним надбанням України. Ініціатором закладення ботанічного саду на Криворіжжі став професор Євген Кондратюк. Урочисте відкриття ботанічного саду у Кривому Розі як відділення Донецького ботанічного саду відбулося у 1989 році. А вже у 1992 році на його базі утворилася самостійна криворізька установа Національної Академії Наук. 
Що можна побачити у ботанічному саду Незважаючи на свій порівняно молодий вік, ботсад зберігає надзвичайну колекцію рідкісних рослин, серед яких близько 200 видів лікарських та майже тисяча квітково-декоративних зразків. Тут понад 600 видів деревних та чагарникових видів рослин, серед яких можна знайти 120 різних сортів. 

Джерело фото: власна зйомка

Зрештою, лише тут можна побачити понад 60 видів рослин, занесених до Червоної книги України, та близько 40 зразків, які знаходяться під охороною Світового та Європейського червоних списків.

Джерело фото:https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/04.JPG

У Криворізькому ботанічному саду можна побачити як звичні для українського ока маки, бузок та тюльпани, так і білосніжний катран, сонячно-жовту сон-траву, карликові півники, весняний горицвіт та золотий адоніс. Найбільше вражає сад у весняну пору, коли зацвітають понад 50 видів бузку. А якщо ви приїдете до Кривого Рогу взимку, вас обов’язково запросять на екскурсію оранжереями та теплицями, які впродовж усього року милують око розмаїттям кольорів та форм квітів і чагарників.

Джерело фото: http://www.krogerc.info/images/recreation/full/228.jpg

Наукова діяльність Окремої уваги заслуговує наукова діяльність, яку тут проводять. У Криворізькому ботанічному саду вивчають флористичні знахідки, документують нові для науки знахідки та зберігають унікальні та не до кінця вивчені гербарні зразки. Окрім того, проводять генетично-селекційне вдосконалення рідкісних декоративних культур. В умовах промислового регіону такі дослідження є новинкою, яка відкриває перед науковцями широкі перспективи. Зрештою, працівники ботанічного саду Кривого Рогу активно співпрацюють як з українськими науковими установами, так і з закордонними. Серед них Інститут лісової ботаніки і фізіологічних деревних рослин університету міста Фрейбург у Німеччині, технічний університет штату Техас та університет штату Чикаго в США.

Read more at: http://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/13878_krivoy-rog-botanical-garden.htm

Скелі Мопру

Джерело фото: власна зйомка

Скелі Мопру - це справжній музей під відкритим небом та природній геологічний пам'ятник. 

Знаходяться вони в Кривому Розі Дніпропетровської області. Скелі складаються з двох масивів, які називають Великою і Малою Орлінкою. 

Висота Малої Орлінкиі становить 10 метрів, і особливо цікава розташованими недалеко древніми печерами і гротами, в яких ще три тисячі років тому - скіфи, тисячу років тому слов'яни-уличі, добували залізну руду, а в 16-18 століттях тут була скарбниця козаків, укріплена і захищена з усіх боків. 

Велика Орлінка вище - невелика по ширині, порода своєрідна - гладкі слизькі поверхні й відколи правильної форми. 

Тут у районі скель Мопру на поверхню виходять породи залізної руди утворені ще в найдавніші часи. Так, на правому і лівому берегах річки Інгулець виявлені природні відслонення порід протерозойського періоду, виходи в Пастухівском кар'єрі, місцеві жителі називають їх «Затоплено», і штучні відкриття породи біля дороги. 

Переважна більшість виходу породи на поверхню виявляється біля води. Схили скель відрізняються різноманітністю, одні надзвичайно круті, і нагадують непереборну кам'яну стіну, інші, навпаки, - пологі. 

Окремі скелі досягають 28-ми метрів у висоту, що робить скелі Мопру вкрай привабливими для альпіністів. У цих місцях влітку тут часто проходять тренування місцевих альпіністів, втім, в 60-70 роки 20 століття тут часто, крім тренувань, проходили значущі і відповідальні змагання зі скелелазіння і альпінізму. Щоб піднятися на деякі прямовисні скелі без спеціального спорядження не обійтися, але багато з скель Мопру можна підкорити і без нього. 

Скелі - це справді дивовижний геологічний пам'ятник, неймовірно цікавий для вивчення та ознайомлення. Тут багато мальовничих куточків, красивих пейзажів, де можна відчути єднання з природою та насолодитися красою природи. 

Джерело інформації: http://snap.com.ua/uk/travel/skeli-mopra

Червона Балка Північна

Джерело фото:http://krlife.com.ua/sites/default/files/balka.jpg

           Площа балки становить 54,3 га, довжина 36 км. По днищу балки протікає струмок, який бере початок із ставків у селищах Романівка та Чапаєво. Закінчується на межі з дачним кооперативом «Світанок», від якого починається Ленінське водосховище, що виходить до автомобільної траси на Веселі Терни. У балці на денну поверхню виходять породи продуктивної залізорудної товщі палеопротерозойського віку, відслонюються сланцеві та залізисті горизонти, які утворюють невеликі за розмірами розрізнені скельні виходи на обох схилах.

Трапляються також брили імпактитів та відслонення пісковиків зі скам'янілими рештками рослин. Існує версія спеціалістів, що 360–400 млн років тому в районі сучасних Тернів впав метеорит і утворив кратер, на місці якого тепер розташована балка Північна Червона.

Вперше ця територія була взята під охорону як геологічний заказник місцевого значення в 1974 році. Систематичне вивчення рослинного світу балки було розпочате ще в 1972 році науковцями Криворізького відділення Донецького ботанічного саду. У 1983 році територію балки площею 28,3 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення. А в 1988 році заповідна територія збільшилася ще на 26 га за рахунок заказника місцевого значення — Балка Північна Червона.

Сучасний стан

Насправді територія нічим та ніким не охороняється. Тут випасають худобу, збирають дикі рослини, палять багаття, залишають сміття відпочивальники-туристи. Офіційно балка підпорядковується відділу архітектури та містобудівництва міськвиконкому Кривого-Рогу.

 Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki

Водні ресурси Кривого Рогу

 Річка Інгулець

Джерело фото: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/03/Inhulez_in_Krywyj_Rih_3.JPG

Довжина 549 км. Площа басейну 14870 тис. км². Долина у верхній течії трапецієподібна, на окремих ділянках утворює неглибокі каньйони; її ширина до 1 км. У нижній долина терасована, завширшки до 5 км. Річище у верхній течії спрямлене, у нижній дуже звивисте. Ширина річища біля Кривого Рогу 25—30 м, глибина до 1,7 м. Похил річки — до 0,37 м/км у пониззі.

Природне живлення переважно снігове. Замерзає у 2-й половині грудня, скресає у 2-й половині березня.

Судноплавна протягом 109 км. У басейні Інгульця — Криворізький залізорудний басейн. Використовується для водопостачання Кривого Рогу,зрошення. Регулюється Карачунівським та Іскрівським водосховищами.

Бере початок на Придніпровський височині, з балки поблизу села Топило Знам'янського районуКіровоградської області. Пониззя — на Причорноморській низовині. Тече через Кіровоградську, Дніпропетровську,  Миколаївську, Херсонську області. Спочатку тече на північ, згодом круто повертає на південний схід, далі — поступово змінює напрямок на південь і південний захід. Нижче селища Тарасівка Інгулець утворює Інгулецький лиман завширшки до 1 км і впадає у Дніпро декількома рукавами біля села Садового, за 40 км від Херсона.

Джерело інформації:https://upload.wikimedia.org/wikipedia/

Джерело фото: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/ce/Ingulets_River.jpg

Річка Саксагань

Джерело фото:https://i.ytimg.com/vi/LaEDSiIWAJU/hqdefault.jpg

        Довжина 144 км, площа басейну 2 025 км². Пересічна ширина річища 29—40 м. Долина річки у верхів'ї V-подібна, нижче і в межах Кривого Рогу —  переважно трапецієподібна, пересічна ширина 1,5—2 км (у пониззі до 4,5км), глибина долини до 40 м.  Заплава часто однобічна (завширшки 0,3—0,5 км, у пониззі  —  до 1 км), відкрита, лугова, суха.  Річище  нерозгалужене, переважна ширина його (за винятком водосховищ:  Макортівського,  Дзержинського  і Кресівського)  5—15 м максимальна — 30 м. Похил річки 0,8 м/км. Швидкість течії незначна.

Природний режим річки сильно змінений регулюючим впливом дамб, скиданням шахтних і промислових вод, а також відбором води на технічні потреби. Найбільші витрати води Саксагані досягають 240 м³/сек.

На ділянці шахта «Саксагань» — Чорногорка річка переведена в підземний колектор (Саксаганський дериваційний тунель). Сучасне гирло річки розташоване на 1,5 км нижче за течією Інгульця від природного.

Сполучена каналом Дніпро — Кривий Ріг з річкою Дніпро.

Саксагань бере початок на північний схід від села Малоолександрівки, що неподалік від міста Верхівцевого. Тече переважно на південний захід (місцями на захід). Впадає до Інгульця у південно-західній частині міста Кривого Рогу.

Джерело інформації:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%8C